Cyfroteka.pl

klikaj i czytaj online

Cyfro
Czytomierz
00174 008646 11203621 na godz. na dobę w sumie
Ukraińskie baroko. Teksty i konteksty - ebook/pdf
Ukraińskie baroko. Teksty i konteksty - ebook/pdf
Autor: Liczba stron:
Wydawca: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego Język publikacji: polski
ISBN: 978-83-235-1947-8 Data wydania:
Lektor:
Kategoria: ebooki >> naukowe i akademickie >> literaturoznawstwo, językoznawstwo
Porównaj ceny (książka, ebook, audiobook).

Książka zawiera powstały na podstawie szerokich badań własnych i obiektywnie przemyślany opis stanu badań nad barokiem ukraińskim, stanowiący novum w literaturoznawstwie, oraz informacje o badaniach prowadzonych przez ukraińskich uczonych w ostatnich latach. Naukowe dokonania autorki wzbogacają dotychczasową wiedzę szczegółowymi opisami i rozpoznaniem całościowej oceny baroku ukraińskiego, poważnie powiązanego z ówczesną literaturą polską.

Znajdź podobne książki Ostatnio czytane w tej kategorii

Darmowy fragment publikacji:

Dfktynbyf Cj,jkm ERHF°YCMRT FHJRJ Ntrcnb î rjyntrcnb ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== ERHF°YCMRT FHJRJ ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== Моїм онукам Олесі, Артемові ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== Dfktynbyf Cj,jkm ERHF°YCMRT FHJRJ Ntrcnb î rjyntrcnb Warszawa 2015 ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== Recenzenci Bohdana Krysa Michał Łesiów Ihor Nabytovych Redaktor prowadzący Ewa Wyszyńska Redakcja Ołeś Herasym Korekta Mirosława Borciuch Indeksy Janusz Kędziorek Projekt okładki i stron tytułowych Anna Gogolewska Ilustracja na okładce Akademia Kijowsko-Mohylańska i jej wychowankowie, sztych „Киевская старина” 1882 Skład i łamanie Dariusz Górski ISBN 978-83-235-1947-8 (PDF) © Copyright by Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, Warszawa 2015 © Copyright by Valentyna Sobol, Warszawa 2015 Publikacja dofinansowana przez Fundację UW, Rektora UW, Wydział Lingwistyki Stosowanej UW Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego 00-497 Warszawa, ul. Nowy Świat 4 www.wuw.pl e-mail: wuw@uw.edu.pl Księgarnia internetowa: www.wuw.pl/ksiegarnia Wydanie 1 ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== Зміст Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 І. AD FONTES. КОНТЕКСТУАЛЬНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 1. Українське бароко як явище культури. Історія вивчення, його європейський контекст та слов’янські паралелі . . . . . . . . 25 2. Дослідницька парадигма давньої української літератури Івана Франка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69 3. Братства та їх видавнича діяльність. Історико-порівняльний контекст . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86 4. Панегірики про книгу, науку, освіту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103 ІІ. ФЕНОМЕН БАРОКОВОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ: ВІДОБРАЖЕННЯ МЕНТАЛЬНОСТІ ТА ІСТОРІЯ ПОВСЯКДЕННОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123 1. Дискурс Церкви та релігійних взаємин у козацьких літописах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129 2. Преславна Гора Почаївська – анонімна пам’ятка про чудотворну ікону . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 152 3. Щоденники бароко в контексті європейської традиції вираження приватності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170 4. Одяг у світлі приватності та літературної імагології . . . . . . . . . 201 5. Сон у бароковій літературі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220 III. ПЕРЕКЛАДНА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО . 239 1. Перекладна література зрілого бароко (друга половина XVI – перша половина XVII ст.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 241 2. Перекладна література пізнього бароко (друга половина XVIІ–XVIIІ ст.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 272 ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== 6 Зміст Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 332 Бібліографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 337 Додаток. Видання барокових творів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 356 Бiблiографiчна довідка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 360 Іменний покажчик . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 361 Покажчик творів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 371 Streszczenie . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 377 Резюме . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 379 Summary . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 381 ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== Вступ ...Перед шедеврами європейського малярства ХІV, ХV, ХVІІ століть Збіґнєв Герберт простоював годинами. Пильно вдивлявся. Робив замальовки. З-понад 4800 його малюнків найбільше саме тих, які постали після тривалого споглядання творів Бартоло ді Фреді (Bartolo di Fredi, бл. 1330–1410), Вермера Делфтського (Jan Vermeer van Delft, 1632–1675), Ієроніма Босха (Hiёronymus Bosch, 1450–1516), Рембрандта ван Рейна (Rembrandt van Rijn, 1606–1669) та інших... Його малюнки з іншої перспективи дозволяють про- читати і осягнути його поезію... У цьому наочно переконує недавня, зорганізована в Національній бібліотеці у Варшаві виставка1 його замальовок у проекції на ті світові шедеври, перед якими тривалий час перебував, заглиблений у власні роздуми, поет Збіґнєв Герберт. Виставка у формі лабіринту поглинала увагу впродовж багатьох днів, аж до того часу, поки не спонукала з іншої перспективи подивитися також на українські, добре відомі чи напівзабуті пам’ятки. Спробуємо поглянути на них (дотримуючись, однак, уста- леної в українській медієвістиці традиції) – з перспекти ви зображення приватного виміру людського буття. Або ж, іншими словами, прочитати їх ще й у контексті відобра- ження ментальності та історії людської повсякденності. Чудовий задум донести до широкого загалу історію при- ватного життя належить французькому дослідникові Міше- леві Віноку (Mishel Winock)2. Його ідею підтримав Філіп 1 Przewodnik po wystawie „Inna perspektywa”. Notatki Zbigniewa Herberta z muzeów, Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego, Warszawa 2014. 2 G. Duby, Przedmowa [w:] Historia życia prywatnego, t. 1: Od Сesarstwa Rzymskiego do roku tysięcznego, red. P. Veyne, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wrocław–Warszawa–Kraków 2005 (pierwsze wyd. 1998), s. 7. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== 8 Вступ Ар’єс. Він став організатором і „мотором” складної та три- валої праці багатьох французьких науковців, які поставили за мету написати своєрідну історію приватного життя. Зав- дяки запалові та відвазі Філіпа Ар’єса, багатовекторне дослі- дження реалізувалося в п‘яти об’ємних томах3, силами твор- чого колективу учених-однодумців. Не маючи попередників, які б залишили або ж хоча б вибрали матеріал для аналізу, першопрохідці теми задекларували, що не презентуватимуть читачам жодних підсумків, а радше програму дослідження4. Було здійснено величезну роботу, яку, однак, увінчує висно- вок Роже Шартьє (Roger Chartier), що це тільки перші фраг- менти нової, щe не написаної історії5. Амбітним завдан- ням науковців на чолі з Ф. Ар’єсом стало унаочнення змін, яких зазнали різні аспекти та поняття приватного життя. Прикмети приватності постійно змінюються і (за зізнан- ням дослідників) їх надзвичайно важко віднайти, виріз- нити та осмислити. Вступне слово до першого тому пояс- нює мотивацію такої праці. Усі зусилля, підкреслює Ж. Дюбі (Georges Duby)6, спрямовані на те, аби зберегти неповторну людську індивідуальність: шалений поступ у розвитку тех- ніки нині спроможний знищити останні бастіони приват- ного життя. Польський переклад п’ятитомної праці фран- цузьких учених Histoire de la vie privée вже двічі (у 1998 і 2005 роках) побачив світ під заголовком Historia życia prywatnego. Особливий інтерес для нас становить третій том De la Renaissance aux Lumièrs за редакцією Роже Шартьє: Od renesansu do oświecenia. Закономірним видається той факт, що на початку нового тисячоліття антропоцентрична переорієнтація на вивчення приватності відбувається і в українській науці. У 1999-му 3 П’ять томів обіймають понад дві тисячі років історичного роз- витку. Том третій присвячений XVII–XVIIІ століттям. 4 G. Duby, Przedmowa..., s. 7–8. 5 R. Chartіer, Podsumowanie [w:] Historia życia prywatnego, t. 3: Od renesansu do oświecenia, red. R. Chartier, Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wrocław–Warszawa–Kraków 2005, s. 706. 6 G. Duby, Przedmowa..., s. 9–10. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== Вступ 9 методологічне обґрунтування філософської антропології літератури запропонував Григорій Сивокінь7, говoрячи вод- ночас про реабілітацію біографічного методу в літерату- рознавстві. Він представив та виніс на обговорення ідею: „самототожність” письменника як методологічна про- позиція (курсив Г. Сивоконя. – В. С.). Колектив науков- ців Інституту літератури НАН України успішно реалізує цю ідею на прикладі творчості письменників ХХ сто- ліття, „виходячи з нових можливостей знати й писати про них правду”8. Антропологічні проблеми літератури стають в цей час також в центрі уваги польських дослідників, а 2004 рік ознаменувався виходом у світ двотомної колективної наукової праці польських вчених, один із її томів9 при- свячений проблемам, які дещо раніше суголосно підняли українські науковці, з акцентом на тому, що „концеп- ційна спрямованість таланту як вищої гуманітарної цінно- сті з його правом на власну мистецьку „законотворчість”, зосібна захист і розуміння його національної специфіки. Звідси й дещо, мабуть, несподівана чи ризикована теза про національні особливості теорії літератури, або, принаймні, певних її аспектів”10. Історико-антропологічний підхід до українських дже- рел ХVІ–ХVІІ століть однією з перших презентує праця Наталі Яковенко Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні ХVІ–ХVІІ ст.11, яка в 2004-му 7 Г. Сивокінь, Передмова [в:] Самототожність письменника. До методології сучасного літературознавства, ред. Г. Сивокінь, Українська книга, Київ 1999, с. 3–5. 8 Там само, с. 5. 9 Narracja i tożsamość (II). Antropologiczne problemy literatury, red. W. Bolecki, R. Nycz, Instytut Badań Literackich PAN, Warszawa 2004. 10 Г. Сивокінь, „Самототожність письменника” як методологічна пропозиція [в:] Самототожність письменника. До методології сучасного літературознавства, ред. Г. Сивокінь, Українська книга, Київ 1999, с. 7. 11 Н. Яковенко, Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні ХVІ–ХVІІ ст., Критика, Київ 2002, 416 с. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== 10 Вступ також побачила світ у польському перекладі – Druga strona lustra. Z historii wyobrażeń i idei na Ukrainie XVI–XVII wieku12. Авторка апелює до солідної традиції описування української історії XVI–XVII століть з антропологічної перспективи у працях Ігоря Шевченка, Франка Сисина, Девіда Фріка, Сергія Плохія, Бориса Ґудзяка та ін. Можна говорити про ефект зустрічних течій, оскільки в 2012 році у перекладі українською мовою – Антропологічна уява – побачила світ видана вперше ще в 2006 році унікальна праця Wyobraźnia antropologiczna13 Анджея Менцвеля, в якій автор, обґрунто- вуючи, чому для історика культури основною проблемою є відношення історії й антропології, стверджує, що ця про- блема вирішальна не лише для цих двох дисциплін, а й для гуманітарних наук як таких14. Горизонти антропологічної уяви розширюються в розвідках дослідника та його колег15 до універсальних вимірів: прикметники „глобальний” і „пла- нетарний” сьогодні належать до найчастіше вживаних в усіх мовах, де є письмо16. Однак приватність, – стверджує, суго- лосно із Ф. Ар’єсом А. Менцвель17, – була витвором муж- нього міщанства, яке ще в XVII столітті відігравало роль культурного гегемона і створювало не лише неперевершені твори мистецтва, а й домінуючі зразки життя. До останнього 12 N. Jakowenko, Druga strona lustra. Z historii wyobrażeń i idei na Ukrainie XVI–XVII wieku, tłum. K. Kotyńska, red. nauk. T. Chynczewska- -Hennel, WUW, Warszawa 2004. 13 A. Mencwel, Wyobraźnia antropologiczna. Próby i studia, WUW, War- szawa 2006. 14 А. Менцвель, Історія й антропологія [в:] А. Менцвель, Антро- пологічна уява. Есе й нариси, пер. з пол. О. Вознюк, Юніверс, Київ 2012, с. 50–63. 15 Див.: Antropologia słowa. Zagadnienia i wybór tekstów, oprac. G. God- lewski, A. Mencwel, R. Sulima, wst. i red. G. Godlewski, WUW, Warszawa 2003; Antropologia kultury. Zagadnienia i wybór tekstów, oprac. G. Godlew- ski, L. Kolankiewicz, A. Mencwel, P. Rodak, wstęp i red. A. Mencwel, WUW, Warszawa 2005. 16 А. Менцвель, Антропологічна уява. Есе й нариси, пер. з пол. О. Вознюк, Юніверс, Київ 2012, с. 296. 17 А. Менцвель, Антропологічна уява..., с. 280. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== Вступ 11 твердження відноситься й відокремлення інституту праці від помешкання, що стало причиною автономізації помеш- кання як осередку родинного життя, формування значення дому як особливого культурного надбання й емансипація приватності18. Закономірно, що одним із найбільш змістов- них розділів у праці L’uomo barocco19, є розділ про міщанина, хоча в праці у відповідній послідовності проаналізовано, яким у добу бароко був державний діяч, вояк, фінансист, секретар, бунтівник, місіонер, черниця, чарівниця, вче- ний, митець. Промовистою є й сама назва видавничої серії W kręgu codzienności, в якій побачила світ у перекладі поль- ською праця колективу авторів L’uomo barocco. Так само знайшла свого читача в перекладі польською (2009) праця La civilità della conversazione Benedetta Craveri,20 яка висвіт- лює здобуту творчою елітою приватну територію, унікаль- ність якої полягала у її віддаленості не тільки від двору, а й  від церкви. На діаметрально протилежному полюсі бачиться цікава двотомна праця Русский галантный век Лева Берднікова,21 яка відтворює приватні, мало знані зага- лові риси приватного життя царського двору XVIІІ століття. Прикметно й симптоматично, що і в Україні період XVI–XVIІІ ст. сьогодні вивчається докладно не лише літе- ратурознавцями і не тільки в царині літератури. Під- сумковим тут можна розглядати двотомне видання Українське бароко. У працях, які склали перший том, дослід- жуються церковне життя України цієї доби (aрхієпископ Ігор 18 Тут А. Менцвель адресує увагу читача до праць польського вче- ного (W. Rybczyński, Dom. Krótka historia idei, tłum. K. Husarska, Wydaw- nictwo Marabut–Oficyna Wydawnicza Volumen, Gdańsk–Warszawa 1996) та французького дослідника (S. Schama, L’embarras de richesses. La culture hollandaise au Siecle d’Or, Paris 1991). 19 Сzłowiek baroku, red. R. Villari, przeł. B. Bielańska, M. Gurgul, M. Wodniak, Świat Książki, Warszawa 2001. 20 B. Craveri, Złoty wiek konwersacji, przeł. J. Ugniewska, K. Żaboklicki, Oficyna Naukowa, Warszawa 2009. 21 Л. Бердников, Русский галантный век в лицах и сюжетах, т. 1–2, Akcent Graphics Communication, Montreal 2013, www.literus.co/ebooks/ product.asp?dept_id...sku..., [режим доступу: 18.01.2015]. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== 12 Вступ Ісіченко)22, філософське підґрунтя українського бароко (Марія Кашуба), поетика й риторика (Дмитро Наливайко). У полі зору науковців не лише поезія (Леонід Ушкалов), проза (Воло- димир Крекотень), барокові „козацькі літописи” (Валерій Шевчук), драма (Микола Сулима, Валерій Шевчук), але також староукраїнська лексикографія (Василь Німчук), фольклор як наскрізна тема барокової літератури (Ігор Юдкін-Ріпун), баро- кове малярство (Володимир Овсійчук). Найновіші розвідки склали також і другий том видання Українське бароко, до якого увійшли дослідження про літургійне шитво (Тетяна Кара-Ва- сильєва), традиції бароко в українській музиці (Тетяна Гусар- чук), роль польського посередництва у формуванні української барокової літератури (Ростислав Радишевський), українську літературну культуру бароко і російську літературу XVII–ХІХ ст. (Павло Михед), українсько-сербські зв’язки доби бароко (Євген Пащенко). Близько половини другого тому Українське бароко містить статті про необароко: бароко і футуризм (Дми- тро Горбачов), архітектуру українського необароко (Віктор Чепелик), українську барокову драму та драму 1920-х років (Микола Сулима). Завершує цей двотомний корпус дослі- дження Вадима Скуратівського Феномен українського бароко з акцентом на тому, що „культура сьогочасної доби жадає синтезу – світ став надто вже мозаїчним і фрагментарним”23. Нового виміру, а точніше відродження, набирають укра- їнсько-французькі дослідження видатних постатей доби бароко та їх вивчення24, зокрема, в розвідках Даніеля Бовуа25, 22 Архієп. Ігор Ісіченко, Церковне життя України епохи бароко [в:] Українське бароко: в 2 томах, т. 1, кер. проекту Д. Наливайко, наук. та літ. ред. Л. Ушкалов, Акта, Харків 2004, с. 83–173. Далі див. відповідні розділи першого й другого тому вказаного вище видання. 23 В. Скуратівський, Феномен українського бароко [в:] Українське бароко: в 2 томах, т. 2, кер. проекту Д. Наливайко, наук. та літ. ред. Л. Ушкалов, Акта, Київ 2004, с. 371–411. 24 www.uagolos.kiev.ua/search.html?search..., [режим доступу: 18.01.2015] 25 Д. Бовуа, „Щоденник” Пилипа Орлика: від міражу вигнанця до укра- їнського міфу [в:] Український археографічний щорічник. т. 11/12, Нова серія; вип. 8/9, Видавництво М.Т. Коць, Київ-Нью-Йорк 2004, c. 326. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== Вступ 13 Ірини Дмитришин26. Однак найбільшою увагою втіша- ються дослідження українсько-італійських контактів. Укра- їнсько-італійські зв’язки в добу бароко детально аналізу- ються у праці Оксани Пахльовської27. Авторка приходить до висновку, що, незважаючи на безперервність та трива- лість культурного спілкування між Італією та Україною, починаючи з найдавніших часів і аж до XVIII століття, італійсько-українські літературні зв’язки на той час ще не являли собою цілісної картини28. Джованна Броджі Бер- кофф озвучує засадничі для вивчення українського бароко проблеми у розвідці Studia włoskie o literaturze ukraińskiej od czasu uzyskania niezależności przez Ukrainę29. Не оминаючи найгостріших питань, які стосуються вивчення українського бароко в Росії, дослідниця бере до уваги всю складність вза- ємин із російським літературознавством, яке традиційно вважає українське бароко частиною російського літератур- ного дискурсу30. Броджі Беркофф наполегливо радить не легковажити генетичні, типологічні зв’язки поміж україн- ською та російською бароковими культурами. В останній за 26 I. Дмитришин, Григір Орлик та Україна. На матеріалах архівів Міністерства Закордонних Справ Франції [w:] Mazepa e il suo tempo Storia, kultura, società. Mazepa and his time. History, culture, society, a cura di Giovanni Siedina, Edizioni dell’Orso 2004, с. 179–203; І. Дмитришин, Григір Орлик – польський патріот? [в:] Od Kijowa do Rzymu. Z dziejów stosunków Rzeczpospolitej ze Stolicą Apostolską i Ukrainą. W 35-lecie pracy naukowej Teresie Chynczewskiej-Hennel. Uczniowie, Przyjaciele i Koledzy, red. M. Drozdowski, W. Walczak, K. Wiszowata-Walczak, IBnDKE, Białystok 2012, s. 359–368. 27 О. Пахльовська, Італійсько-українські літературні зв’язки у кон- тексті культури Відродження і бароко [в:] О. Пахльовська, Українсько- -італійські літературні зв’язки XV–XX ст., Наукова думка, Київ 1990, с. 38–76. 28 Там само, с. 76. 29 G. Brogi Bercoff, Studia włoskie o literaturze ukraińskiej od czasu uzyskania niezależności przez Ukrainę [w:] Warszawskie Zeszyty Ukrainoznaw- cze, t. 17–18, Tyrsa, Warszawa 2004, s. 204–209. 30 Див. про це: Дж. Броджі Беркофф, Чи існує канон українського літературного бароко? [в:] Український гуманітарний огляд, ред. Н. Яко- венко, вип. 16–17, Критика, Київ 2012, с. 34. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== 14 Вступ часом появи праці Чи існує канон українського літератур- ного бароко? вона вкотре ставить питання про неправомір- ність віднесення творів українського письменcтва до росій- ської барокової літератури31. Цей пунктирний огляд джерел є тільки вступом до першого розділу, в якому докладно досліджую історію вивчення літератури українського бароко в Україні і світі. До цього спонукають засадничі потреби. По-перше, зауважена дослідниками відсутність цілісної картини стану вивчення українського бароко, яка є важ- ливою для реципієнта як в Україні, так і поза її межами. По-друге, як підтверджують дослідження бароко в Україні і світі, українська література XVI–XVIІІ століть варта того, аби з іншої перспективи подивитися на звичне та, здава- лося б, давно усталене. Методологічні підходи На моє глибоке переконання, саме літературі й культурі бароко належить величезна роль у духовному житті України. Сьогодні добре розуміємо, що саме здобутки українського бароко „утримували українців довгий час від прийняття абстрактно-утопійних ідеологій та сприяли утриманню літературної та національної традиції в найбезнадійніші 31 „Наскільки правомірно відносити проповідь Стефана Яворського «Виноград Христов» (1698) або панегірики на честь Івана Мазепи до російської літератури?”, – це питання Д. Броджі Беркофф у синтетичній розвідці Чи існує канон українського літератруного бароко? i проектує на сторінки 483–518 монографії Лідії Сазонової від 2006 року Литератур- ная культура России. Раннее новое время. У монографії Л. Сазонової від 2012 року також спостерігаємо спробу залишити українську зоропоезію в силовому полі російської літератури: тут твори українських авторів Григорія Сковороди, Самійла Мокрієвича, Стефана Яворського аналізу- ються як складова російської культури (Л. Сазонова, Наследие Средне- вековья и барокко в русской литературе Нового времени, Издательство Рукописные памятники Древней Руси, Москва 2012, с. 99–106). Названа праця від 2012 року утверджує засади попередньої, пор.: Литературная культура России. Раннее новое время, Языки славянских культур, Москва 2006, с. 203–227. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== Вступ 15 часи та в найскрутніших обставинах”32. Після згасання бароко на довгий час еквівалентом та синонімом усієї української літератури в перспективі літератури російської стає котляревщина33. Російська ж критика взагалі помі- чала (услід за В. Бєлінським) в українській літературі лише бурлеск та пародію. Як досліджувати українське літературне бароко сьо- годні, як вивчати цей період культури у вищій та середній школах? Ця проблема передбачає вироблення та обґрун- тування методологічних стратегій віднайдення Атлантиди. Так, на думку Л. Ушкалова, „нам варто рясніше користатися з досвіду історико-літературних розважань Агапія Шамрая, Миколи Зерова, Дмитра Чижевського чи Юрія Шевельова, а далі, – як казав колись М. Драгоманов, «працювати, пра- цювати і працювати». Картаґена нашої «народності» має бути зруйнована”34. На одному полюсі бачиться узасадне- ною теза про нерозробленість „методик аналізу етнокуль- турних факторів бароковості”35. Це видається важливим, бо ж література потребує уважнішої рецепції, не терпить нав’я- зування невластивих їй матриць, вимагає від критика „кон- геніальності, уміння наближатися до тексту, не деформуючи його своїми смаками чи уявленнями”36. На іншому полюсі – пошуки шляхів вивчення барокової літератури з іншої 32 Д. Чижевський, Історія української літератури (від початків до доби реалізму), Фемiна, Тернопіль 1994, с. 301. 33 Див. про котляревщину: Г. Грабович, До історії української літе- ратури, Критика, Київ 2003, с. 303–305. 34 Л. Ушкалов, Два слова про українську літературу „від Нестора до Го- голя” [в:] Л. Ушкалов, Есеї про українське бароко, Факт, Наш час, Київ 2006, с. 16. 35 П. Михед, Бароко – модернізм – постмодернізм (типологія і наступність): російська редакція [в:] П. Михед, Слово художнє, слово сакральне, Аспект-Поліграф, Ніжин 2007, с. 159. 36 Ю. Ковалів, Українське письменство в тернистих обіймах історії. Інтертекстуальні корективи компаративних студій у сучасній літе- ратурі [w:] Literatura ukraińska XIX i XX wieku w kontekście europejskim. Українська література ХІХ–ХХ століть у європейському контексті, Wydawnictwo UMCS, Lublin 2008, s. 58. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== 16 Вступ перспективи, в часи антропологічної переорієнтації в сучасній гуманістиці та розвитку нових методологій, таких як новий історизм, мікроісторія, геопоетика37 та ін. Незаперечну вагу має історико-порівняльний підхід до пам’яток дав- ньоукраїнського письменства XVII–XVIII століть, в якому стає можливим діалог із давньоукраїнськими текстами як „складно побудованими смислами”38. Однак і сам час, і нео- днорідний матеріал, залучений до вивчення, робить пра- вомірним поліметодологічний підхід, поєднання як істо- ричних39, так і літературознавчих стратегій із задіянням антропології, компаративістики, теорії наратології та ін. Культивовані сьогодні засади методологічного індивідуа- лізму40 покликані відкривати нові перспективи для дослід- ника, хоча, звісно, не завжди можна беззастережно проек- тувати їх на літературу українського бароко41, на історію 37 Геопоетика апелює до параметрів географії. Визначальну роль у формуванні фізіогноміки народу відіграє територія, зокрема водні артерії. Для українського ландшафту особлива роль належить не тільки степові, а й річкам, у першу чергу Дніпру, який розглядається науков- цями (П. Михед, Геокультурная ось «север-юг» в художественном созна- нии украинцев [в:] П. Михед, Крізь призму бароко. Статті різних років, Ніка-Центр, Київ 2002, с. 225) як головний природній фактор утворення осі „північ-південь”, що знайшло відображення і в фольклорі, і в літера- турі. Степовою Елладою називав Україну Євген Маланюк, наголошуючи, що упродовж довгих століть вона належала „до антично-грецького кругу, до кругу античної культури Еллади – родовища пізнішої культури і Риму, і Європейського Заходу. В цей факт варто вдумуватись частіше і глибше” (Є. Маланюк, Книга спостережень, Атіка, Київ 1995, с. 90). 38 Р. Григорьев, С. Даниэль, Парадокс Лотмана [в:] Ю. Лотман, Об искусстве, Искусство-СПБ, Санкт-Петербург 1998, c. 7. 39 Важко не погодитися з Г. Грабовичем, історія – це те, що робить українську літературу специфічно українською (Г. Грабович, Функції жанру і стилю у становленні української літератури [в:] Г. Грабович, До історії української літератури, Критика, Атiка, Київ 2003, c. 25). 40 Про методологічний індивідуалізм див.: J. Płuciennik, Literatura, głupcze! Laboratoria nowoczesnej kultury literackiej, Universitas, Kraków 2009, s. 187–188. 41 Здаємо собі справу, що формально-змістова своєрідність аналі- зованих творів унеможливлює орієнтування виключно на літературо- ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== Вступ 17 української літератури загалом, беручи до уваги „буйність і переривчастість її політичної та суспільної історії”42. Постання історико-антропологічних практик переконує у можливості поєднати традиційні підходи до українських барокових текстів (розділ перший і третій) із новаторськими (розділ другий), які стали відповіддю за запит часу. Більш пильну увагу в праці приділено не класиці українського літературного бароко, а менш дослідженим проблемам (перекладна література) та пам’яткам, які віддавна потре- бують уведення їх до історії письменства. Виходжу із засади, що хрестоматійні барокові автори втішаються увагою нау- ковців, це потверджує і матеріал, представлений у підроз- ділі Бароко як явище культури. Історія вивчення, його євро- пейський контекст та слов’янські паралелі. Тому свідомо надаю перевагу, по-перше, маловивченим творам, які (перш ніж підготувати їх до друку) мені пощастило опрацювати в архівах Варшави (анонімна Преславна гора Почаївська, копія діаріуша Орлика анонімних польських палеографів), Парижа (рукопис діаріуша Пилипа Орлика) чи Москви (діа- ріуш Дмитра Туптала); по-друге, творам, які почали жити новим життям завдяки перевиданню та перекладу, як-от збірки Климентія Зіновієва, Данила Братковського, козацькі літописи, твори Василя Григоровича-Барського та ін. Бо ж як відомо, veritas filia temporis, non auctoritatis. Мені хоті- лося показати дискурс різного бароко, поєднуючи традиційні методи його дослідження із антропологічними практиками. Структура праці Перший розділ книжки Ad fontes, як і належить, присвя- чений зверненню до джерел. У підрозділі Бароко як явище культури. Історія вивчення, його європейський контекст знавчу або ж історичну царину інтерпретацій, певною мірою зумовлює сильвічність праці. 42 Г. Грабович, До історії української літератури. Передмова до пер- шого книжкового видання [в:] Г. Грабович, До історії української літера- тури..., с. 400. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== 18 Вступ та слов’янські паралелі я мала на меті показати ту величезну роботу, яку в Україні, та за її межами здійснили науковці в царині вивчення літератури українського бароко. Ця робота простежується в декількох визначальних напрямках, цим пояснюється певна переобтяженість розділу посилан- нями та примітками. Дослідницька парадигма давньої укра- їнської літератури Івана Франка стала об’єктом вивчення в наступному, другому підрозділі. Видавничу діяльність братств в історико-порівняльному контексті розглядаю в третьому підрозділі. І, врешті, знаковий для бароко образ книги інспірував написання четвертого підрозділу Панегі- рики про книгу, науку, освіту. У другому розділі Феномен барокової історіографії: відо- браження ментальності та історія повсякденності я ана- лізую різножанрові барокові тексти. Особлива увага при- ділена козацьким літописам, які посідають важливе місце в літературі українського бароко. Не тільки тому, що це надзвичайно складні твори, де історія, політика та релігія змішуються з традиційною риторикою. У цих творах маємо також вияви ліризму, кордоцентричної образності. І це – signum temporis, знак часу, коли в них знаходимо зобра- ження історії крізь вимір приватного життя. Розділ містить дослідження таких проблем, як дискурс Церкви та релігій- них взаємин у Козацьких літописах. Сакральний і приват- ний дискурс аналізуємо на прикладі анонімної Преславної гори Почаївської. Тривала праця над перекладом діарі- уша Пилипа Орлика зумовила, що й у інших підрозділах цієї праці його твори не зникають з поля зору. Чи не най- більший інтерес у контексті європейської традиції вира- ження приватності становлять щоденники. Розмаїття форм приватності виразно постає через компаративний підхід, у вимірі якого аналізуються его-документи Дмитра Туптала і Йоасафа Горленка, Пилипа Орлика гербу Новина і Кароля Хоєцького гербу Любіч. У наступних підрозділах у світлі приватності та літературної імагології розглядаються кон- цепти одягу та сну. Третій розділ Давньоукраїнська пере- кладна література барокової доби замислювався як окрема ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== Вступ 19 монографічна праця, для написання якої був зібраний і опрацьований матеріал. Однак, сталося так, що в скоро- ченому i зредагованому вигляді матеріал увійшов до другого тому академічної Історії української літератури в дванад- цяти томах, який побачив свiт у 2015 роцi у видавництві „Наукова думка” в Києві. У цій монографії матеріал двох підрозділів Перекладна література зрілого бароко другої половини XVI – першої половини XVII століття) та Пере- кладна література пізнього бароко (друга половина XVII – XVIII століття) вперше подається в історико-порівняль- ному вимірі, без скорочень, а навпаки, в доопрацьованому та розширеному варіанті. Засади науковoго етикету зобов’язують подати фор- мальні уточнення з приводу моєї книжки. Вперше тут публі- кую розділи про вивчення бароко, про перекладну літера- туру. Значною мірою, а подекуди повністю перероблено ті тексти, які свого часу були виголошені на міжнародних наукових конференціях та конгресах славістів у Кракові, Охриді, Мінську. До кожного із розділів, фрагменти яких свого часу були зверифіковані в публікаціях, подаю відпо- відну бібліографічну інформацію. Кілька слів про те, як подаються цитати. В оригіналі та часом у паралельному перекладі українською мовою наводжу латинські вставки чи латинсько-польські макаронізми, яких чимало, наприклад, у щоденнику Орлика. Водночас поль- ські та староукраїнські назви творів і цитати подаю в оригі- налі. Робота над розвідкою про анонімну барокову пам’ятку Преславна Гора Почаївська спонукала до перекладу твору зі старопольської мови сучасною українською, і цей переклад надруковано у виданні „Скарбниця потребна й пожиточна”. Українські монастирські літописи, житія, повчання ченцям, чуда та інше.43 В третьому томі Хрестоматії української літератури, створеної різними мовами в епоху ренесансу 43 „Скарбниця потребна й пожиточна”. Українські монастирські літописи, житія, повчання ченцям, чуда та інше, упор., вст. ст. та ком. В. Шевчука, Либідь, Київ 2012, с. 413–426. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== 20 Вступ та бароко XV–XVIII ст. надруковано мій переклад щоден- ника Дмитра Туптала44. Натомість переклад рукопису діа- ріуша Пилипа Орлика за 1724 рік подано до друку в Києві. Подяки Скласти подяку усім, хто спричинився до появи цієї книжки, – приємний і святий чин. Насамперед, хочу подякувати всім, хто сприяв пошу- ковій роботі в архівах, відділах стародруків та мікроформ Національної бібліотеки у Варшаві. За доступ у серпні 2012 року до оригінального п’ятитомного діаріуша Пилипа Орлика висловлюю вдячність працівникам дипломатичного архіву45 Міністерства Закордонних Справ Франції в Парижі та письменницi з Парижа Наталi Замулко-Дюбуше. Моїй роботі з творами Дмитра Туптала посприяли в далекому 2001 році працівники бібліотеки в Москві, за що їм також сердечна вдячність. Завдяки зичливості й допомозі праців- ників архівів та бібліотек стала можливою робота з оригі- нальними текстами. Вона дозволила по-новому прояснити і осмислити чимало з того, що донедавна видавалося нечи- табельним і незрозумілим. Глибоку вдячність адресую незабутнім наставникам, професорам Володимирові Крекотню, Олексі Мишаничу, Клавдії Фроловій. Дякую за „золоті хвилини конверсації” моїм колегам, які не відмовили мені в обговоренні окре- мих розділів та фрагментів моєї книжки. Поради професо- рів архієпископа Ігоря Ісіченка, Влодзімєжа Вільчинського, Стефана Козака, Богдани Криси, Ігоря Набитовича, Тереси Хинчевської-Геннель, ченця монастиря оo. Василіян брата Романа спонукали до переосмислення структури моногра- фії, а навіть таких важливих моментів, як-от вибір мови. 44 Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, ство- реної різними мовами в епоху ренесансу та бароко XV–XVIII ст., т. 3: Література високого бароко: 1632–1709, кер. проекту В. Яременко, упор. В. Шевчук, В. Яременко, Аконіт, Київ 2006, с. 422–458. 45 Ministére des Affaires étrangères – Archives diplomatiques 3 rue Suzanne Masson, 93126 La Courneve Cedex. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== Вступ 21 Дякую за цінні рецензійні уваги Влодзiмєжовi Вільчин- ському, Богдані Крисі, Михайлу Лесіву, Ігореві Набитовичу. Більшість розділів цієї праці я мала нагоду презентувати у формі доповідей на міжнародних конференціях та конгре- сах славістів. Дякую за участь в обговоренні моїх доповідей Джованні Броджі Беркофф, Пйотрові Борку, Миколі Жулин- ському, Стефанові Козаку, Богдані Крисі, Павлові Михеду, Мирославу Нагельському, Тересі Хинчевській-Геннель, Дануті Сосновській, Миколi Сулимi, Валерію Шевчукові, Наталі Яковенко. Врешті, подяку адресую деканові Факультету Приклад- ної Лінгвістики Варшавського унiверситету професорові Кшиштофові Хейвовському та деканові з наукової роботи професор Дороті Урбанек. Це завдяки їхній підтримці постала Експериментальна літературознавча лабораторія, яка від квітня 2013 року функціонує на Факультеті Приклад- ної Лінгвістики Варшавського університету. Лабораторія сприяє науковим дискусіям, творчим обговоренням і появі нових публікацій, свідченням чого є і перший номер збір- ника Studia polsko-ukraińskie. W 200 rocznicę urodzin Tarasa Szewczenki. До 200-ліття від дня народження Тараса Шев- ченка (Warszawa 2014), і ця книжка, Українське бароко. Тек- сти і контексти. Її вихід у світ став можливим завдяки фінансовій підтримці з боку Фундації Варшавського Уні- верситету, проректора з наукової роботи Варшавського уні- верситету професора Алоїзія Новака та декана Факультету Прикладної Лінгвістики Варшавського університету. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== I. AD FONTES. КОНТЕКСТУАЛЬНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО I AD FONTES КОНТЕКСТУАЛЬНИЙ ПРОСТІР УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО ...Вітчизняне письменство ХІ–XVIII століть на сьогодні є справжньою Атлантидою, чиїх обширів, єства та ролі в нашій духовній традиції до пуття не знає ніхто [...]. Часом один-однісінь- кий з-поміж тих творів, як-от, при- міром, фундаментальна „Книга житій святих” Дмитра Туптала, годен пере- вершити обсягом ледь не всю українську літературу першої половини ХІХ сто- ліття купно взяту. Леонід Ушкалов ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== 1. Українське бароко як явище культури. Історія вивчення, його європейський контекст та слов’янські паралелі Поняття бароко Жодна літературна доба не породжувала так багато засадничих контроверсій як бароко. І сьогодні існує чимало дискусійних моментів стосовно її хронології, генези, топо- графії, визначальних ідей та тенденцій. Починаючи від XVIII століття1, європейські вчені мір- кують над тим, чим насправді було бароко – архітектурним, малярським та літературним стилем, естетичною доктриною чи цілком самостійною епохою в історії культури2. Про- блема, чи бароко є мистецьким стилем, чи культурною епо- хою, набула здається найбільшої гостроти в 20–30-ті роки ХХ століття, коли ним зацікавилися аналітики та теоретики експресіонізму. Їх привабили образотворчі прийоми твор- ців бароко, техніки барокових майстрів, які були „надзви- чайно ефективні в оприявненні емоцій”3. У присвяченому епосі бароко четвертому томі Історії світової літера- тури в десяти томах ось у який спосіб кваліфіковано ті головні ключі, що ними „відмикається” секрет „конота- ції між стилем та історичною епохою” у цей особливий період історії Європи: „Дивакуватість і новаторство, супе- речність, бунт, захват, eкстравагантність, велич” це й досі 1 Серйозне дослідження проблем бароко в Європі триває від остан- ніх десятиліть ХІХ століття, про це буде далі. 2 E. Rajla, Barok [w:] Kultura Wielkiego Księstwa Litewskiego. Analizy i obrazy, Universitas, Kraków 2011, s. 34. 3 Див. детальніше, Historia literatury światowej w dziesięciu tomach, t. 4: Barok, red. T. Skoczek, SMS, Bochnia–Kraków–Warszawa 2004, s. 11. ##7#52#aSUZPUk1BVC1WaXJ0dWFsbw== 26 I. Ad fontes. Контекстуальний простір українського бароко поняття-ключі, які вважаються функціональними й нова- торськими, коли визначаються конотації поміж стилем та історичною епохою в той особливий період історії Європи (Розаріо Вілларі)”4. Проблема бароко продовжує викликати чимало дис- кусій та контроверсій на тему значення бароко, його сут- ності, оцінки, різнорідності, неоднозначності, складності5. І далі відсутня чітка однозначність у розумінні самого тер- міну бароко6. У 2004-му вийшов згаданий вище, присвяче- ний бароко четвертий том, який традиційно, як на перший погляд, розпочинається від з’ясування терміну (Wprowadze- nie. Nazwa i jej konteksty)7. Натомість корисними в цьому виданні виглядають інформативніші, ніж зазвичай у бага- тьох інших працях, контексти самого поняття. Так, до загальнознаної та повсюдно повторюваної версії похо- дження терміну від португальського слова „barocсo”, варі- ант написання – „barroco”, вживане в мові ювелірів на озна- чення перлини неправильної форми, лише тут знаходимо уточнення: слово означало перлину у формі спливаючої сльози або ж прикрас
Pobierz darmowy fragment (pdf)

Gdzie kupić całą publikację:

Ukraińskie baroko. Teksty i konteksty
Autor:

Opinie na temat publikacji:


Inne popularne pozycje z tej kategorii:


Czytaj również:


Prowadzisz stronę lub blog? Wstaw link do fragmentu tej książki i współpracuj z Cyfroteką: